Наречена-миша

Українська народна казка

Були у селянина три сини. Старшого і середнього батько любив, ні в чому їм не відмовляв, а молодшого вважав дурником і у всьому його ображав.

Жили-пожили, сини стали дорослими, прийшов час їх одружувати. Говорить батько:

Ось, сини, ви вже дорослі, одружуватися вам пора. Їдьте, хто
куди побажає, а завтра вранці повернетеся і скажете мені, яких наречених собі зісватали.

Причепурилися старші сини, дав їм батько по коню, а молодшому нічого не дав. У чому був, в тому і відправився він за нареченою. Старші брати поїхали прямо в багаті будинки, швидко собі наречених зісватали, дочок богатих селян, пригожих та з великим приданим. А молодший брат пішов куди очі дивляться, думає: "Хто за мене, бідолашного, піде, та і одягнений-то я не як жених!" А йти треба. Йшов, йшов по стежинці, зайшов в ліс, та втратив стежинку. Чи багато, хіба мало верст прошел, довкруги ліс глухої, дерева стоять високі, кущі непрохідні. Бачить - коштує хатинка. Маленька така, низенькая - треба зайти, відпочити, квапитися-то нікуди! Зайшов в хатинку, а там нікого. Посеред хатинки стіл стоїть, на столі мишка сидить, на гостя очиці вирячує. Сів парубок на лавку, думає: "Почекаю господарів, повинен же хтось прийти!" Тут миша заговорила, ласкавим голосом запитала:

Куди, добра людина, дорогу тримаєш?
Здивувався селянський син, відповідає:

Адже ти мені ні допомогти, ні перешкодити не можеш, так навіщо тобі знати, куди я йду?

А ти скажи, не приховуй, - мовитиме мишу, - хто знає, може, я і смогу тобі допомогти!

Сподобалося парубкові, що миша так привітно з ним говорить, вирішив сказать їй правду:

Одружуватися мені треба, наречену шукаю, - і розповів, як батько покарав всім братам знайти наречених і як відправив їх до дороги.

Миша йому говорить:

А ти одружуйся на мені!
Це здалося парубкові до того забавним, що він розсміявся, але як пригадав свій будинок, батька, задумався: "Раз всі наді мною сміються, називають дурником, я і наречену приведу по собі!" Погодився він одружуватися на мишці засватався з нею і повернувся додому.

Зібралися всі брати, батько запитує у них, хто яку наречену сосватал. Старший і середній сини нахваляються нареченими, а молодшому хвалитися нічим. Батько говорить:

Ну, а ти, дурник, кого зісватав?
А я в лісі наречену знайшов.
Кого це ти там зісватав?
А що в лісі є, то і знайшов, - відповів син.
Не став він більше нічого пояснювати, забрався на піч і ліг спати.

Наступного дня батько знову покликав синів і говорить:

До завтрашнього ранку принесіть мені хліб, випечений вашими нареченими.
Я погляну, хто краще пекти уміє.

Відправилися брати до своїх наречених. Старший і середній їде, весело наспівуючи. Молодший теж пішов, хоч і не сподівався нічого отримати. "Який від мишки хліб! - думає. - Хіба що суху скориночку знайде та принесе".

Добрався він до хатинки, а миша, його наречена, на столі сидить, немов чекає. Запитує вона у жениха:

Навіщо подарував, мій суджений, чи не за мною приїхав?
Прийшов за хлібом. Батько всіх нас відправив до наречених, аби випекли для нього хліб. Хоче поглянути, хто краще пекти уміє, - сказав він.

Не сумуй, лягай спати.
Лише жених заснув, мишка вийшла на крильце, подзвонила в дзвіночок:

Родичі мої славні, слуги мої вірні, збирайтеся все до мене!
Збіглося тут мишей видимо-невидимо! Говорить їм миша-наречена:

Принесіть мені кожна своє краще пшеничне зернятко!
Миттю розбіглися всі по нірках, принесли по зернятку, змололи, замесили тісто і хліб випекли. Вранці подає наречена парубкові хліб. Зрадів він, але нічого не сказав, лише поблагодарил і пішов додому. З'явилися синовья до батька в призначений час, кожен подає йому свій хліб. В старшего сина хліб з житньої муки, в середнього - з ячмінної, звичайний селянський хліб. Розкриває батько хліб молодшого сина - він такий ароматний, рум'яний, м'який, - з чистої пшениці, хоч на царський стіл подавай!

Здивувався батько, звідки в дурника такий хліб, але промовчав, не хотів обиподіти старших, улюбленіших синів. Дає він інше завдання:

Тепер хай ваші наречені витчуть по шматку полотна! Я хочу посмотреть, хто краще тче.

Знову йдуть брати до наречених. Молодший дивиться вже веселіше, сподівається може і його мишка що-небудь придумає. Прийшов в хатинку, мишка тут як тут. Сказав він їй, навіщо цього разу прийшов. Вона уклала жениха спати узяла дзвіночок, вийшла на крильце.

Родичі мої славні, слуги мої вірні, зберіться все до мене!
Тут збіглося багато мишей, чекають, що вона скаже. Мишка-наречена говорит:

Принесіть мені кожна своє краще льняне волокно!
Миші прошмигнули в нірки, вибрали волокно, що трохи краще, миттю повернулися до хазяйці. І закипіла у них робота: швидко спряли нитки, стали основу сновать, ткати - до ранку полотно було готове, та таке біле і тонке, як павутина. Наречена скрутила полотно, вклала в горіхову шкаралупу, скільки увійшло, і подала женихові. Парубок поблагодарил мишку і відправився додому.

Інші брати вже там з полотном - з великими шматками. Соромно стало молодшому, що у нього так мало, та думає: "Хай сміються, не уперше мені терпіти кепкування!" Показали старші - звичайне грубе льняне полотале. Молодший бариться. Батько і говорить йому:

Що ж ти, дурень, не показуєш майстерність своєї нареченої? Мабуть і наречена в тебе!

Подає він батьку горіх, а брати регочуть. Узяв батько горіх, розкрив його витягнув полотно, розстелив - виявилося п'ятдесят ліктів такого тонкого і

білого полотна, яке лише у царів, напевно, і буває! Батько більший колишнього здивувався, але не говорить синові доброго слова:

Гаразд, добре, що і ти приніс, йди на піч, спи!
Проходіт скількись днів, знову говорить батько синам:

Настав час, сини, і наречених показати. Їдьте за ними, а завтра вранці все будьте тут!

Старші, як завжди, на конях, а молодший пішки. Йде і думає: "Ось буде потіха братам і батьку, як приведу я свою мишку. Тепер-то вже вигоніти з дому!.. Ах, краще по світлу поневірятися або в тій лісовій хатинці жити, чим терпіти образи в батьківському будинку!" З цими думами входить в избушку і говорить нареченій:

Батько хоче тебе бачити.
Що ж, поїдемо, - відповідає мишка.
Запрягла вона трьох чорних мишей в карету з горіхових шкаралуп, одну миша посадила за кучера, сама сіла в карету:

Ну ось, я готова, їдемо!
Поїхали. Миша їде, а парубок поруч крокує. Хоч і страшно йому, і соромно, а чому бути, того не минути! Треба їм через річку їхати, по мосту. В'їхала миша в своїй кареті на міст, а тут перехожий назустріч йде, чудується:

Що за подорожні такі, зроду не бачив, аби миша в кареті їхала!
Ось так бариня! - узяв і штовхнув. І наречена з каретою, і упряжка - все полетіло з моста в річку і сховалося під водою.

Парубок зупинився в збентеженні, не знає, як і бути, що ж він тепер батьку скаже? Зісватав собі мишу, і та потонула, але не встиг він ще з місця рушити, як раптом вода в річці завирувала і на берег вискочила трійка вороних коней, запряжених в позолочену карету! Вибралися коні на дорогу, кучер обложив їх, трійка зупинилася. А з карети виходить дівчина небаченої краси, і уві сні йому така ніколи не снилася! Стоїть він ніби до місця приріс. А дівчина дивиться на нього, посміхається і говорить:

Що ж ти стоїш? Сідай в карету і вези мене до свого батька! Це я твоя наречена!

Нічого не розуміє парубок, але все-таки сів в карету. Подумав, що це сон. Тут дівчина стала йому розповідати про себе:

Я дочка короля. Зла Сюоятар перетворила мене і все наше царство в мишей за те, що я не погодилася вийти заміж за її сина. І доти я мала бути мишею, поки не знайдеться людина, яка погодиться жениться на мені і доки мене не скинуть у воду. На щастя, перехожий скинув мене в річку, і я зможу здатися твоєму батьку дівчиною.

Щасливий жених під'їхав з красунею-нареченою, з дочкою короля, до батьківському будинку. Там чекали його, останні брати з нареченими вже були на місці. Побачивши такої багатої збруї всі сторопіли. Але коли молодший син підвів свою наречену до батька - ніхто очам своїм не повірив, а батько і рота розкрити не зміг. Ось так дурник, всіх обдурив! Тут батьку соромно стало, що він ображав його, називав дурнем. Вже подругому став дивитися він на молодшого сина. На весіллі батько запитує у нього, де він знайшов таку наречену. А син знову і відповідає:

У лісі знайшов.
Хотів батько обізвати сина за звичкою дурнем, та вчасно спохопився.

Дівчина почула це і розповіла батьку все без приховування.

Після весілля молодший син виїхав в королівство своєї дружини, де все вже стало як і раніше. Там вони і зараз живуть в щасті та багатстві, якщо ще живі.

Інші цікаві казки

Рейтинг@Mail.ru Всі тексти взяті з відкритих джерел і викладені на сайті для некомерційного використання! Всі права на тексти належать тільки їх правовласникам!