Українські народні казки

Українські народні казки
Українські народні казки — популярний фольклорний жанр (фольклор — «народна мудрість»). В народних казках передається з покоління в покоління мудрість народу, усе, що є вартим уваги нащадків, життєвий досвід, мрії народу, його почуття. У казках також знайшли відображення важливі історичні події. Українські народні казки мають повчальний характер, і в них завжди є певна мораль. Одні казки виховували любов до рідної землі, рідної домівки, рідної матері, інші до народу і Батьківщини в цілому. Є також гумористичні і сатиричні твори, які не мають педагогічного характеру. Але попри те, що різні групи казок відрізняються темами і формою, ідеї у них подібні. Усі вони прославляють мудрих, хоробрих та кмітливих і засуджують зрадливих, ледачих і підступних. Також герої різних казок дуже схожі своїми портретами.

Короткі українські народні казки

Казка

Казка — це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажів, такі, як феї, гноми, велетні тощо. Слід відрізняти казку від байки. Один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку. У Європі існувала довга усна традиція, пов'язана з казкою, що привернула значну цікавість етноантропології. Крім того, чимало авторів збирали традиційні казки чи створювали нові казки на основі традиційних. Серед таких письменників слід згадати Шарля Перро (Франція), братів Грімм (Німеччина), Івана Франка (Україна) (а також цілий ряд українських учених XIX ст.: Є. Гребінка, П. Гулак-Артемовський, М. Цертелєв, М. Максимович, І. Срезневський, Л. Боровиковський, М. Костомаров, О. Бодянський; XX ст.:А. Кримський, В. Юзвенко, П. Іванов., П.Лінтур; особливо варто згадати І. П. Березовського із його «Казками про тварин», 1976), Олександра Афанасьєва (Росія).

Народна казка

Народна казка — найдавніший вид казок. Їх особливістю є відсутність особи автора. Українські народні казки — це витвір усього суспільства. Звичайно, що кожна казка в основі має розповідь, яку розповіла певна людина, але з з того часу ця казка як правило переказується великою кількістю людей і досить сильно змінюється.

Українські народні казки — жанри

Народна казка включає кілька жанрів. За однією з основних класифікацій казки народів світу в т.ч. українські народні казки, представлені наступними жанрами казкового фольклору:
  • Казки про тварин, рослинах, неживій природі і предметах.
  • Чарівні казки.
  • Легендарні казки.
  • Новелістичні (побутові) казки.
  • Казки про обдуреного чёрта.
  • Анекдоти.
  • Небилиці.
  • Кумулятивні казки.
  • Надокучливі казки.
Багато фольклористів (В. Я. Пропп, Е. В. Померанцева, Ю. І. Юдін, Т. В. Зуєва) розрізняють в складі жанру «Побутові казки» дві жанрові різновиди: новеллистичні та анекдотичні казки. Анекдотичні казки вбирають в себе сюжети з групи «Казки про обдуреного чёрта», багато сюжетів, віднесені до анекдотів, деякі сюжети, включені в розділ новеллистические казки, і деякі сюжети, зараховані до чарівних казок. У розповідному фольклорі не завжди можна провести чітку межу між жанрами. Так, легендарна казка може поєднувати ознаки казки і легенди, а прозові переробки билин можуть бути віднесені в особливу жанрову групу «Богатирська казка». Зміна ставлення до дійсності носіїв фольклору змінює належність розповіді до того чи іншого фольклорного жанру.

Всі тексти взяті з відкритих джерел і викладені на сайті для некомерційного використання! Всі права на тексти належать тільки їх правовласникам!