У страху очі великі

Українська народна казка

Жили собі бабуся старенька, онучка маленька, курочка біленька та мишка сіренька. Щодня ходили вони до струмка по воду.

Ось одного разу ідуть назад через город, а там під яблунькою зайчик сидів. Раптом вітерець налетів, яблуньку хитнув, яблучко гуп, прямо зайчикові в лоб. Стрибнув зайчисько прямо нашим водоносам під ноги. Злякалися вони, відра покидали й тікати! Бабуся в хату сховалася, онучка за хату, курочка на піч злетіла, а мишка під піч схоронилась.

Бабуся охає:

— Ох! Ведмедище мене ледь не задавив!

Онучка плаче:

— Ой! Який же вовчище, ледь не з’їв!

Курочка кудахче:

— Ко — ко — ко! Лисиця мене ледве не схопила!

Мишка пищить:

— Пі — пі — пі! Котисько вусатий якого жаху на мене нагнав!

А зайчик маленький до лісу прибіг, під кущик сховався і думає: «Он які жахи пережив. Чотири мисливці за мною гналися, і всі з собаками. Добре що врятувався.»

Таки не дарма кажуть: «У страху очі великі, і те, чого нема, побачиш!»

Інші цікаві казки

Рейтинг@Mail.ru Всі тексти взяті з відкритих джерел і викладені на сайті для некомерційного використання! Всі права на тексти належать тільки їх правовласникам!