У страху очі великі

Українська народна казка

У страху очі великі
Жили собі бабуся старенька, онучка маленька, курочка біленька та мишка сіренька. Щодня ходили вони до струмка по воду.

Ось одного разу ідуть назад через город, а там під яблунькою зайчик сидів. Раптом вітерець налетів, яблуньку хитнув, яблучко гуп, прямо зайчикові в лоб. Стрибнув зайчисько прямо нашим водоносам під ноги. Злякалися вони, відра покидали й тікати! Бабуся в хату сховалася, онучка за хату, курочка на піч злетіла, а мишка під піч схоронилась.

Бабуся охає:

— Ох! Ведмедище мене ледь не задавив!

Онучка плаче:

— Ой! Який же вовчище, ледь не з’їв!

Курочка кудахче:

— Ко — ко — ко! Лисиця мене ледве не схопила!

Мишка пищить:

— Пі — пі — пі! Котисько вусатий якого жаху на мене нагнав!

А зайчик маленький до лісу прибіг, під кущик сховався і думає: «Он які жахи пережив. Чотири мисливці за мною гналися, і всі з собаками. Добре що врятувався.»

Таки не дарма кажуть: «У страху очі великі, і те, чого нема, побачиш!»

Інші цікаві казки

Всі тексти взяті з відкритих джерел і викладені на сайті для некомерційного використання! Всі права на тексти належать тільки їх правовласникам!